Незалежність - одна з визначальних рис команди, яка займала цілком певне місце у загальній течії. Вже на початку 1993 року Тарас Чубай перестане називати себе рок-музикантом - у сенсі традиційного погляду на відповідний стиль життя. Меж для хлопців не існує. Хочеться чогось більшого. «Плач Єремії» важко повноцінно охарактеризувати - всесторонність і неоднозначність, змінність і первинність утворюють неймовірне поєднання, притаманне лише їм.

Записаний в 1993 році перший офіційний альбом гурту – „Двері, які насправді є” зняв з гурту звинувачення в подібності до „Джетро Талл”. За підсумками року „Плач Єремії” визнаний кращим концептуальним рок-гуртом в країні, а на Західній Україні команда взагалі вважається культовою. В тому ж 1993 році в „Плачі Єремії” в черговий раз помінявся гітарист - Віктора Майського замінив Олександр Мороко, врешті на соло-гітарі довелося грати самому Чубаєві (не вивчишись на скрипаля, він закінчив консерваторію по класу альта), восени 1994 року з’явився новий барабанщик Олександр Каменецький. На початку 1995 року побачив світ другий альбом гурту „Най буде все як є”, тиражований через рік МО „Гарба”. Завдяки цій роботі літом 1996 року „Плач Єремії” отримав „Золоту Жар-птицю” Таврійських Ігор як кращий рок-гурт України. Натомість музиканти приступили до запису відразу двох альбомів – „Dіe grossen zіzzen” та „Увійди до хати мовчки...”. Проте через рік побачив світ тільки один – „Хата моя” – „Плач...” різко вбавив свою активність.

Ще через рік лейбл „Caravan CD” випродукував на CD збірник найкращих пісень гурту – „Добре”, а восени 99-го вийшли максі-сінгли з випадкових записів 1995-98 років „Я піду в далекі гори” та „Як я спала на сені”. В 1999-2000 рр. Чубай, що саме перебрався на помешкання до Києва, записав у супроводі гурту „Скрябін” альбом різдвяних пісень „Наше Різдво” та альбом пісень вояків ОУН-УПА „Наші партизани”. В грудні 2002 року, в серії „Українська колекція”, лейбл „Атлантік” випустив CD-збірник кращих записів гурту „Рок легенди України - Плач Єремії”. Ще в лютому 2002-го Чубай за участю рештків „Плачу Єремії”, камерного „Стрих-оркестру” та ще купи сесійних музикантів, записав у Львові низку пісень Володимира Івасюка. Дещо невдало зведений в кінці року, у власній студії Чубая в Києві, альбом „Наш Івасюк” навесні 2003-го випустив лейбл „Атлантік”.

В листопаді Тарас Чубай видав свою сольну платівку «Світло і Сповідь», до запису якої доклалися камерний оркестр «Віртуози Львова», формація «Пікардійська Терція» та учасники гурту «Плач Єремії». Майже водночас лейбл «Атлантік» випустив сольну платівку Всеволода Дячишина «Подорож в країну Бас» - разом з «Плачем Єремії» у запису приймав учась Олег «Джон» Сук з «Мертвого Півня». Але кар’єра на цьому не закінчується, тому далі буде...

За час свого існування група одержала безліч нагород України в номінації рок-музики і час від часу змінювала свій склад. Найбільшою популярністю група користується на Західній Україні, де вважається культової, у чому не мала заслуга їхнього менеджера (з 1986 року) Олександра Богуцкого. Пісні Плачучої Єремії - це унікальне явище української музики, що важко передати словами. Це переважно серйозні, філософські вірші, що виконуються під акомпанемент рок-групи. Музика в піснях часом звучить жорстко, згодом переходить у спокійні балади, а через деякий час знову вибухає, переповнена емоціями. Усе це і надає пісням, особливий ”Львівський” колорит.

Назва групи узята з поезії Григорія Чубая, батька Тараса Чубая.